З початком повномасштабного вторгнення змінилося життя не лише дорослих, а й дітей. Їм довелося різко подорослішати й дізнатися про речі, про які навіть старші спілкуються з острахом.
Проте сміливість та рішучість у ДНК кожного українця, незалежно від віку. Тож і діти вирішили не стояти осторонь в очікуванні перемоги. Дитяча благодійність почала стрімко розвиватися.
Команда Щедрого Вівторка вирішила дізнатися, як справи в маленьких амбасадорів #ЩедрийВівторокДіти: як змінилися їхні добрі справи й чи планують вони долучатися цьогоріч до найдобрішого дня у році — Щедрого Вівторка.
Степан (13 років)
Шлях Степана у благодійності розпочався із забігу на користь Центру Джерело. Тоді хлопець зібрав 5000 грн для дітей з інвалідністю. Після чого разом з родиною почав займатися допомогою сім’ям у складних життєвих обставинах.
Пізніше Степан став одним з амбасадорів #ЩедрийВівторокДіти. І, наприклад, у 2021 році з нагоди Всесвітнього дня добрих справ надихнув учнів своєї гімназії долучитися до акції «Скриня хоробрості» благодійного фонду «Запорука». Діти збирали іграшки, книжки, блокноти. Словом, усілякі приємності, які мали б відволікти й підтримати дітей-пацієнтів онколікарень під час неприємних процедур.
24 лютого о 5 годині ранку життя маленького благодійника, як і мільйонів українців, змінилося. Родина Степана до останнього не хотіла навіть у думках допускати можливість початку повномасштабної війни. Марина, мама хлопчика, ділиться, що в них навіть не було зібраної тривожної валізки, настільки відмовлялися вірити в такий хід подій.
Прокинувшись 24 лютого від перших вибухів, сім’я прийняла рішення виїздити з Києва. Спершу — в Черкаську область до бабусі та дідуся Степана. А за декілька днів вирушили до Латвії. Марина розповідає:«Син протягом усього цього часу «не боявся і підтримував мене».
У Латвії родина пробула близько трьох місяців. Степан відвідував уроки в місцевій школі, де й закінчив 7 клас. Про період перебування у країні Балтики сім’я згадує з теплом та вдячністю. Чимало місцевих намагалися усім, чим могли, допомогти їм. Хотіли максимально спростити перебування в чужій державі.
Наприкінці травня родина повернулася не лише до рідного Києва, а й до благодійності. Мама Степана ділиться:
«Наші сусіди в Києві організували допомогу переселенцям зі східних областей, зокрема в наше рідне містечко на Черкащині.
Після повернення і ми зі Степаном декілька разів збирали й розвозили речі для цих сімей. А мої батьки, дідусь та бабуся Степана, приймали переселенців у своєму домі, допомагали їм продуктами.
Звичайно, донатимо на ЗСУ, допомагаємо знайомим і родичам, які воюють за нашу свободу, й певні в якнайшвидшій перемозі України!»
Юліана (16 років)
Юліана — ще одна амбасадорка #ЩедрийВівторокДіти. У свій час дівчинці так сподобалося здійснювати добрі справи, що вона вирішила дещо «вийти за межі звичного». І розпочавши зі Щедрого Вівторка, перетворила його у ціле Щедре Життя.
З початком повномасштабної війни юна благодійниця переїхала з рідного Харкова до Сум. Незважаючи на перебування у відносній безпеці та чуйних і добрих людей навколо, Юліана ділиться, що спокою і щастя так і не відчула:
«Я зрозуміла, що щастя — не самотнє почуття. Не можна бути щасливим, коли твої знайомі, твоє рідне місто в небезпеці»
Але смуток не зупинив дівчинку. Вона швидко відреагувала на виклики часу й активно продовжила здійснювати добрі справи. Нині амбасадорка бере участь у благодійних заходах та акціях. Нещодавно заснувала власну ГО з грайливою назвою «Lenka Penka». А влітку навіть зняла документальну стрічку «Сумчани про Харків», аби зворушливо нагадати про рідне місто й водночас подякувати місту, що прихистило.
Цьогоріч Юліана збирається знову долучитися до Щедрого Вівторка. Та зізнається, її ставлення до благодійності змінилося:
«Я вважаю, що благодійність — це, насамперед, потреба людини, яка допомагає. Коли ти бачиш посмішку того, кому допоміг, це надихає»
Також наразі дівчинка працює над власним фільмом під назвою «Одним шляхом». Це стрічка про Південну та Північну Кореї. Амбасадорка пояснює свій вибір теми так:
«Я хочу показати українцям, що Північна Корея, вибравши шлях зла, залишилася ізольована. Південна ж, вибравши шлях добра, навпаки стала успішною країною. І що після Перемоги від кожного і кожної залежить, якою буде нова Україна. Можливо, мій фільм підтримає й надихне наших людей»
Фільм буде показано у кінотеатрі, а виручені кошти спрямують на підтримку Харкова.
Марія (12 років)
До повномасштабного вторгнення Марія разом з родиною понад два роки допомагала притулку для тварин «Сіріус». Вони регулярно привозили чотирилапим корм, необхідні речі й навіть займалися вигулом песиків. Улітку минулого року сім’я прихистила цуценя з «Сіріусу». А на Всесвітній день добрих справ 2021 Марія як амбасадорка #ЩедрийВівторокДіти організувала своїм однокласникам поїздку до притулку.
Після початку повномасштабної війни життя юної благодійниці, як і всіх українців, кардинально змінилося. Родина спершу виїхала до західної частини країни. Згодом — перемістилася до Німеччини. І ось уже понад 8 місяців мешкає на малій Батьківщині Гете, у Франкфурті-на-Майні.
Наталя, мама Марії, розповідає, що вони були вражені безкорисливою та всеохоплюючою допомогою, яку їм пропонували іноземці протягом всього шляху. Починаючи з моральної підтримки й завершуючи тим, як люди, не вагаючись, відкривали для переселенців двері власних домівок. А також не цуралися складної німецької бюрократії, якщо переселенцям потрібна була поміч в оформленні документів.
Це все надихнуло Марію та її сім’ю не зупинятися у здійсненні добрих справ. Вони відвідують усі мітинги на підтримку України, виготовляють маленькі іграшки, кошти з продажу яких переказують на ЗСУ. І навіть знайшли притулок для тварин, де вигулюють песиків. Але зазначають:«Тут зовсім інші притулки, маленькі. Сумуємо за на нашим «Сіріусом».
Марія готується долучитися до Щедрого Вівторка 2022. Та, крім цього, мама юної амбасадорки ділиться ще певними добрими планами:
«Я хочу організувати благодійний майстер-клас з макіяжу. Марія, у свою чергу, мріє відкрити власний притулок, де доглядатиме за песиками»
Зважаючи принаймні на ці історії, можна стверджувати: з такими сміливими й нічим неспинними юними благодійниками Україна точно переможе! І нова сторінка її історії буде сповнена лиш найкращим.
